Гренландська акула, відома своїм неймовірним довголіттям, нарешті розкриває свої таємниці. Японські дослідники з Токійського університету вперше повністю зібрали хромосомний геном цього виду та виявили генетичні особливості, що можуть пояснювати її здатність жити понад чотири століття.
Ці морські мешканці Північної Атлантики вважаються одними з найдовгоживучіших хребетних на планеті. Дослідження показують, що окремі особини можуть доживати до 400 років і навіть більше. Вік акул був підтверджений за допомогою радіовуглецевого аналізу кришталика ока — методики, яка дозволяє точно визначити вік організму.
Протягом усього життя гренландська акула виростає лише на 1 см на рік, досягаючи в підсумку довжини понад 6 метрів і маси більше 1,4 тонни. Таке повільне зростання давно наштовхувало вчених на думку, що за довголіттям цього виду стоять унікальні біологічні процеси, однак донині генетична основа залишалась невідомою.
Новий геномний аналіз виявив мутації, пов’язані зі стійкістю до хвороб, здатністю до регенерації та високою адаптацією до екстремальних умов глибоководдя. Ці знахідки не лише розширюють знання про еволюцію акул, але й можуть стати основою для подальших досліджень у сфері геронтології та біомедицини, адже деякі механізми старіння виявилися схожими у всіх хребетних — включно з людиною.
Водночас дослідження підкреслює вразливість гренландських акул. Через повільний ріст і пізнє статеве дозрівання (приблизно у 150 років), їхня популяція дуже чутлива до вилову та змін клімату. Отримані дані можуть допомогти сформувати ефективні заходи з охорони виду, який ризикує зникнути раніше, ніж ми повністю його вивчимо.
