Він (або вона) холодний, відсторонений, критикує, ігнорує… А ми все одно тягнемося до нього. Що це — мазохізм, низька самооцінка чи карма? Насправді причина глибша і набагато менш очевидна. Психологи пояснюють: притягнення до тих, хто нас знецінює — це не про любов, а про дитячі сценарії, незакриті емоційні гештальти та звичну боротьбу за прийняття.
Це знайоме з дитинства
Багато людей закохуються у тих, хто емоційно недоступний або холодний, бо така поведінка схожа на стосунки з батьками в дитинстві. Якщо любов мами чи тата треба було “заслужити” — через старанність, слухняність або відмову від власних потреб — мозок запам’ятав: любов = боротьба.
І вже в дорослому віці ми несвідомо шукаємо не тих, хто любить, а тих, з ким можна знову прожити знайомий сценарій: доводити, чекати, страждати. Це — емоційне повторення травми, а не романтика.
Залежність від відторгнення
Парадокс: чим більше нас ігнорують — тим сильніше тягне. Це пояснюється феноменом “інтермітентного підкріплення”, відомим ще з експериментів на тваринах. Якщо за любов “іноді дають нагороду” (увагу, секс, похвалу), мозок отримує емоційний азарт, як у грі. Це формує залежність.
Саме тому ми часто не можемо “відпустити” токсичну людину — не через кохання, а через емоційні американські гірки, на яких нас тримають.
Зневага сприймається як виклик
Ще один фактор — его. Людина, яка нас зневажає, ніби говорить: “Ти недостатньо хороший(а), щоб я тебе полюбив(ла)”. Це запускає внутрішню потребу “довести”, що ми варті любові. Проблема в тому, що навіть якщо ми “доведемо” — любов від зневажливих людей не стане справжньою.
Що з цим робити?
Усвідомити сценарій, зізнайтесь собі: це не про любов. Це — про біль, який хочеться перетворити в прийняття. Але так не працює.
Запитайте себе: “Чи я б хотів(ла), щоб мою дитину так любили?”
Ваша відповідь — підказка, як потрібно ставитись до себе.
Шукайте теплоту, а не драму
Любов не має бути боротьбою. Там, де є прийняття, не буде емоційного голоду.
Закоханість у зневагу — не вирок. Це сигнал: у вас всередині є частина, яка досі чекає, щоб її прийняли без умов. І коли ви навчитесь давати цю любов собі — вам більше не захочеться просити її від тих, хто не здатен її дати.
